БЕЗВТІШНИЙ, А, Е.
Безвтішний, а, е. Лишенный привлекательности, неспособный дать удовольствіе. Що нове, — то заклопоче тільки спершу; а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне. МВ. ІІ. 197.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 38.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БЕЗВУСИЙ, А, Е. →← БЕЗВОЛОСИЙ, А, Е.